22 листопада 2019 року, немов знову оживаючи цифрами та словами, нагадував про себе 1933 рік, Голодомор. Поминальним дзвоном лунав він і у серцях учнів Зорянського НВК під час всесвітнього вшанування тих, хто пережив ті страшні часи, й тих, хто був знищений голодом да байдужістю можновладців.
У вестибюлі про це нагадували, на столі, склянка води, хлібина й запалена свічка. Велика кількість рефератів учнів, написаних на ці тему, закликала читачів знову й знову подумки проаналізувати ті трагічні події. Реферати читали, декілька хвилин стояли мовчки, а потім замислено йшли. Читали не з примусу, а за покликом серця, чуючи, мабуть, стогін і благання вмираючих людей.
Так, інформацію було колись засекречено, але то була не просто інформація, а людське горе, закуте в спецсховищах. Проведені у класах закладу учні журнали відчинили двері спецсховищ, показали незагоєні рани народу.
Лінійка-реквієм зібрала школу біля пам’ятної поминальної свічки, символічно поєднували всіх до загальноукраїнської хвилини пам’яті про знищених Голодомором. До великої свічки стікалися вогники маленьких свічок, запалених і поставлених перед нею учнями всіх класів. Це був мовний дзвін за душами наших співвітчизників, який супроводжувалися інсталяцією й щемом серця присутніх.
Нехай щедро дарує колоски для людей нива України! Нехай не буде голодних очей і благального стогону у всьому світі!
Над цим міркують наші дорослі й малі громадяни. А проведений тиждень пам’яті жертв Голодомору, про який нагадали нам Георгієва В.(9-Б), Кулінська М.(9-А), учні ліцейного класу, вчителі, організатори й бібліотекар, буде хоча б промінчиком у майбутнє людства без трагічних сторінок.