В школі з 11 по 15 березня проводився Шевченківський тиждень.
Метою проведення тижня було показати велич і неповторність творчої спадщини Т.Шевченка, її значення для розвитку української літератури. Протягом тижня учні та вчителі мали змогу ознайомитися з книжково-ілюстративною виставкою «Уклін тобі, Кобзарю!», яку організувала бібліотекар школи Бріткова С.М. Виставку із задоволенням відвідували як школярі молодших класів, так і старших. Серед учнів школи відбувся конкурс юних художників, дітлахи із захопленням поринули у світ створення портрета Великого Кобзаря.
Учні 10-М класу в затишній атмосфері насолоджувались поетичними рядками неперевершеного митаря Т.Г. Шевченка. Звучали твори поета-громадянина, поета-лірика; демонструвалися картини Шевченка-художника. Діти через поетичні рядки доторкнулися до переживань, думок, прагнень великого Кобзаря, побачили унікальні кадри архівного відео, де Т.Г.Шевченко читав свої вірші. Загадковий світ слова, аромат кави, дружня атмосфера сприяли духовному збагаченню дітей і надихнули на продовження традиції: через слово пізнавати душу поетів.
Та найбільш щемливим у дитячих серцях був день, коли на імпровізованій сцені ставилася «Наймичка» за однойменною поемою Т.Шевченка учнями 9-Б класу під керівництвом Жечевої С.І.
Світлиця була оформлена у вигляді української кімнати. Головну героїню Ганну зіграла Ніколова Ірина. Вона так перевтілилась в образ наймички, нещасної дівчини, позбавленої права на справжнє материнство, що під час гри всі, затамувавши подих, чекали подальшого розгортання події і співпереживали героїні.
Наймичка знаходить в собі сили: підкидає дитину заможній сім’ї, а сама наймається до них, аби бути поруч біля свого сина.
Батька й матір зіграли Арнаутов Вадим та Георгієва Олександра. Вимовляючи слова, вони вкладали душу в кожне з них і уявлялося, що це було ніби насправді.
Сюжет підростання Марка вдало показали два брати Сулаков Володимир (учень 4-А класу) і Олег (учень 9-Б класу). Всі глядачі співпереживали матері, ніхто навіть її не засуджував.
Для створення такої емоційної атмосфери вдало використовувалися елементи різноманітних обрядів: сватання, весілля, хрестини. Зі співчуттям сприйняли глядачі епізод, коли Марко просить Ганну стати матір’ю на весіллі. Вона ж знаходить в собі силу волі, щоб не видати себе, відмовляється. Лише перед смертю наймичка відкриває синові таємницю. Це актори передали останнім діалогом матері з сином. Під тиху сумну мелодію закінчується постановка.
Глядачі були розчулені жорстоким тогочасним життям.
Шевченко у поемі образ жінки-матері підніс на найвищий п’єдестал чистоти, глибини і вірності почуттів, моральну красу і велич.
У кожній дитячій душі забриніла струна людяності. Слова, які йшли від самого серця учнів Цитка Максима і Арнаутової Анастасії плавно перепліталися з відповідною мелодією.
Така постановка є дуже важливою в наш час, такий бурхливий та іноді жорстокий. А дотик до справжнього мистецтва завжди запалює й підтримує вогник людської душі, примушує поміркованіше ставитися до своїх та чужих вчинків, дає надію, сповідання на краще, навіть у складній ситуації.