Перша школа (однокласне училище із дворічним навчанням) у нашому селі була відкрита в 1842 році. У ній навчалося 30 дітей. Однак незабаром вона була закрита через відсутність умов і вчителів.
Лише в 1857 році була відкрита народна школа цивільного відомства, у якій навчалися 40 хлопчиків і 5 дівчаток.
Першим учителем нашої школи був Ломатчинский з м. Бендери; першим «законовчителем» - камчицький священик Сава Дмитрієв.
В 1861 р. було відкрито у Камчіку так зване міністерське однокласне училище (із дворічним навчанням), що замінило народну школу.
Навчання в міністерському однокласному (дворічному) училищі було в основному роздільне; спільне навчання допускалося лише в тому випадку, якщо хлопчики були не старше 14 років, а дівчата - 12 років і сиділи на різних партах.
В однокласних міністерських училищах викладалися наступні предмети: закон божий, російська мова й краснопис, арифметика й церковний спів. На певному етапі у Камчицькій школі стали викладати й болгарську мову. 12 березня 1897 року у Камчіку була відкрита церковно-парафіяльна жіноча школа (із трирічним строком навчання). У ній, за даними за 1905 рік, навчалися 62 дівчини. У цій школі викладалися такі предмети: закон божий, церковний спів, читання, письмо і початкові відомості з арифметиці.
Учні, які закінчили міністерське однокласне училище у Камчіку ( два-три роки навчання) могли при бажанні продовжити навчання в Кулевчанському двокласному училищі (п'ять років навчання, включаючи однокласне навчання, тобто в Кулевчі вони повинні були продовжити вчитися ще два-три роки).
У двокласному училищі, крім предметів, досліджуваних в однокласному, викладали історію, географію, природознавство й креслення. При наявності засобів, для хлопчиків уводили ремесла, а для дівчаток - рукоділля.
Учні, які закінчили курс двокласного училища, одержували право вступати до нижчих технічних училищ й складати іспит у вчительські семінарії.
Навесні 1918 року Бессарабія стала румунською територією. Румуни відкрили чотирирічну початкову школу. Через сім років школа повністю перейшла на румунську мову навчання. Діти приходили в перший клас, не знаючи жодного румунського слова.
У той час у школі працювали два чудових учителі - Міхов Іван Іванович і Васильєв Іван Георгійович.
Школа була змішаного типу, але дівчат у класі було дуже мало. Наприклад, в 1938 році школу закінчила тільки одна дівчинка.
В 1940-1941 навчальному році у зв'язку із приходом Радянської влади діти перейшли на російську мову навчання. У Камчіку було всього 5 класів; шестикласники ходили в Михайлівку, а семикласники - у Сарату.
В 1941 році Бессарабія знову відійшла до Румунії. І знову перейшли на румунську мову навчання.
Під час війни (до 1944р.) у Камчіку була семирічна початкова школа. Початкова, тому що в 5-7-х класах іноземні мови, алгебра, геометрія й деякі інші важливі предмети не вивчалися.
23 серпня 1944 року румунські війська пішли назавжди з Бессарабії, і школа знову перейшла на російську мову навчання.
Семирічна школа було ще в 1944-1945 навчальному році. І вже в цьому ж навчальному році вийшли перші випускники, і багато хто з них відразу ж поступили в різні середні заклади. Однак у наступному, голодному році семилітка розпалася й була відновлена лише в 1949 році.
Середньої школи в нас не було до 1955 року. Талановиті діти по закінченні нашої семилітки поступали до Саратської СШ, у Колесненську або в різні технікуми. Перший випуск Зорянської СШ відбувся в 1958 році. Після третього випуску середня школа розпалася.
Лише в 1963 році, завдяки неймовірним зусиллям Влаєва Михайла Власовича, знову був відкритий 9-й клас середньої школи.
У 2009 році наш навчальний заклад святкував свій 50-річний ювілей.
Маючи велику й славну історію, школа-ліцей вдало поєднує традиції з вимогами сьогодення.
Зорянський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ліцей» - сучасний навчальний заклад, профільна освіта в старший школі, осередок творчої самореалізації особистості, колектив педагогів-фахівців своєї справи.
Шкільне життя наповнене різноманіттям дитячих голосів - радісних, захоплених, серйозних. Уроки один за одним, наради, чергування та нові перспективи. Мі, як і раніше, у творчому пошуку, і наші мрії спрямовані в майбутнє.
